Höher als verlorener Himmel...
Колись це було так важливо.
Ти питала чи є тут хоть щось про тебе? Звичайно є. Життя все було про тебе... Для....
Так намагалася.
Відчайдушно!
Доторкнутися до кохання принаймні пролетіти поруч.
Але ти не Небо. У пітьмі сплутали один одного. Ти чорна безкрая пустеля.
Це колись було важливо. Не хочу нічого робити з цим. Що було то було.
Лише більше не чіпляє.
Те, що колись було так важливо. Зараз.... Ніщо....
Ти так хотіла. Теперь болить...
Я так не хотіла що б переставало боліти. Перегоріло. Розумієш? Жах який) Сказали б мені ще рік тому що усе так зійде на нівець я б не повірила.
Але це дивно.
І коли читаєш те, що писала на пам'ять мені "Хорошый ты человек. Не омрачительный. Люблю тебя" Байдуже...
Трохи сумно)
"Ну, в общем, не на всегда же расстаемся, я надеюсь.... Люблю, до встречи!"
Трохи сумно.
Не сумую. Сумно.
Бо байдуже.
Бо колись це було дуже важливо.
Важливіше за подих бачити очі.
А зараз....
Час та бажання роблять дива.
За що воювали те й маємо.
Я не шкодую.
Час минає не дарма.
Шкода що не пам'ятаю запах твоєї шкіри, парфумів, блиск очей, вже не чіпляє голос.
Трохи шкода.
Це минає не дарма.
Я намагалася.
Я робила боляче. Було мені теж боляче. Були дурні ми.
Вибач.....
"Я тебя любила. Любила как могла! Я не забыла тебя..."

Ти назавджи будеш кимось.... Важливим.
Але Люблю у Кохаю... не змогло перетворитися....
Ти питала чи є тут хоть щось про тебе? Звичайно є. Життя все було про тебе... Для....
Так намагалася.
Відчайдушно!
Доторкнутися до кохання принаймні пролетіти поруч.
Але ти не Небо. У пітьмі сплутали один одного. Ти чорна безкрая пустеля.
Це колись було важливо. Не хочу нічого робити з цим. Що було то було.
Лише більше не чіпляє.
Те, що колись було так важливо. Зараз.... Ніщо....
Ти так хотіла. Теперь болить...
Я так не хотіла що б переставало боліти. Перегоріло. Розумієш? Жах який) Сказали б мені ще рік тому що усе так зійде на нівець я б не повірила.
Але це дивно.
І коли читаєш те, що писала на пам'ять мені "Хорошый ты человек. Не омрачительный. Люблю тебя" Байдуже...
Трохи сумно)
"Ну, в общем, не на всегда же расстаемся, я надеюсь.... Люблю, до встречи!"
Трохи сумно.
Не сумую. Сумно.
Бо байдуже.
Бо колись це було дуже важливо.
Важливіше за подих бачити очі.
А зараз....
Час та бажання роблять дива.
За що воювали те й маємо.
Я не шкодую.
Час минає не дарма.
Шкода що не пам'ятаю запах твоєї шкіри, парфумів, блиск очей, вже не чіпляє голос.
Трохи шкода.
Це минає не дарма.
Я намагалася.
Я робила боляче. Було мені теж боляче. Були дурні ми.
Вибач.....
"Я тебя любила. Любила как могла! Я не забыла тебя..."

Ти назавджи будеш кимось.... Важливим.
Але Люблю у Кохаю... не змогло перетворитися....
но жить нужно дальше
~Апрель Да, что-то похожее)))) Ты меня шикарно понимаешь) Наоборот это далеко от грусти)